пестіння — Великий тлумачний словник сучасної мови

пестіння — пе́сті́ння іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
пестіння — Песті́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
пестіння — ПЕ́СТІ́ННЯ, я, с., діал. Пещення. Мати почала його вговоряти.., а де слів не вистачало, то вона .. пестінням наділяла (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
пестіння — ПЕ́СТІ́ННЯ, я, с., діал. Пещення. Мати почала його вговоряти.., а де слів не вистачало, то вона.. пестінням наділяла (Вовчок, І, 1955, 348). Словник української мови в 11 томах
пестіння — Пе́сті́ння, -ня с. Ласки, нѣжности. Теодозя знов пригорнула її до себе і поцілувала. Гані так стало гидко те лукаве пестіння, що вона відсунулась трохи од неї до вікна. Левиц. І. 482. Словник української мови Грінченка