писанина

писани́на

-и, ж.

1》 розм. Те саме, що писання 1).

|| Складання, ведення ділових паперів, звичайно непотрібних чи багатослівних. Канцелярська писанина.

2》 зневажл. Що-небудь написане невправно, незграбно.

|| Малозначний або невдало складений писаний, друкований текст.

|| Слабкий художньо або ідейно шкідливий літературний твір.

Значення в інших словниках

1. писанина — писани́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. писанина — (невправна) базгранина, невдалий твір, п! ПИСАННЯ; ЗБ. папери, рукописи, шпарґали, шпарґалля; (дія) писання, базґрання.  Словник синонімів Караванського
3. писанина — ПИСАНИ́НА, и, ж. 1. розм. Те саме, що писа́ння 1. – Чого так рано? – зупинив писанину Гнат, і ручка між пальцями заклякла, як тичка в болоті (Григорій Тютюнник); – Та це ще як ми до Муреша скакали, то я рідко писав. Знаєте, як ми там наступали!..  Словник української мови у 20 томах
4. писанина — ПИСАНИ́НА зневажл. (щось написане невправно), ПИСА́ННЯ зневажл.; БАЗГРАНИ́НА зневажл., МАЗАНИ́НА зневажл. (перев. неохайно). Він відсунув свою писанину, трохи соромлячись своєї невправності в письмі (С.  Словник синонімів української мови
5. писанина — ПИСАНИ́НА, и, ж. 1. розм. Те саме, що писа́ння 1. — Чого так рано? — зупинив писанину Гнат, і ручка між пальцями заклякла, як тичка в болоті (Тют., Вир, 1964, 305); — Та це ще як ми до Муреша скакали, то я рідко писав. Знаєте, як ми там наступали!..  Словник української мови в 11 томах