писанина
ПИСАНИ́НА, и, ж.
1. розм. Те саме, що писа́ння 1.
– Чого так рано? – зупинив писанину Гнат, і ручка між пальцями заклякла, як тичка в болоті (Григорій Тютюнник);
– Та це ще як ми до Муреша скакали, то я рідко писав. Знаєте, як ми там наступали!.. Не до писанини було!.. (О. Гончар);
Цілу ніч писав Харитон. А вранці передав свою писанину кореспондентам (Є. Кравченко);
// Складання, ведення ділових паперів, звичайно непотрібних або багатослівних.
Канцелярська писанина.
2. зневажл. Що-небудь написане невправно, незграбно.
Він відсунув свою писанину, трохи соромлячись своєї невправності в письмі (С. Чорнобривець);
// Малозначний або невдало складений писаний, друкований текст.
Винуватий у всьому той, хто дозволив вивісити цей нісенітний плакат .. Русевич голосно розреготався: не так уже й важко збагнути, де лежать причини, що породили оцю безглузду писанину (Ю. Шовкопляс);
// Слабкий художньо або ідейно шкідливий літературний твір.
– Що це за писанина? Чи не вважаєте ви себе класиком літератури? (Іван Ле);
Активну боротьбу проти .. розтлінної писанини в українській літературі в 20-х роках здійснювали члени літературних об'єднань “Плуг”, “Гарт” (з наук. літ.);
Якщо навіть не вважати за звичайні теревені такої писанини.., то все-таки можемо з них [віршів] вичитати, що віра автора в народ .. не була у нього вироблена життям, .. її дала йому доля (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)