писанина

ПИСАНИ́НА, и, ж.

1. розм. Те саме, що писа́ння 1.

– Чого так рано? – зупинив писанину Гнат, і ручка між пальцями заклякла, як тичка в болоті (Григорій Тютюнник);

– Та це ще як ми до Муреша скакали, то я рідко писав. Знаєте, як ми там наступали!.. Не до писанини було!.. (О. Гончар);

Цілу ніч писав Харитон. А вранці передав свою писанину кореспондентам (Є. Кравченко);

// Складання, ведення ділових паперів, звичайно непотрібних або багатослівних.

Канцелярська писанина.

2. зневажл. Що-небудь написане невправно, незграбно.

Він відсунув свою писанину, трохи соромлячись своєї невправності в письмі (С. Чорнобривець);

// Малозначний або невдало складений писаний, друкований текст.

Винуватий у всьому той, хто дозволив вивісити цей нісенітний плакат .. Русевич голосно розреготався: не так уже й важко збагнути, де лежать причини, що породили оцю безглузду писанину (Ю. Шовкопляс);

// Слабкий художньо або ідейно шкідливий літературний твір.

– Що це за писанина? Чи не вважаєте ви себе класиком літератури? (Іван Ле);

Активну боротьбу проти .. розтлінної писанини в українській літературі в 20-х роках здійснювали члени літературних об'єднань “Плуг”, “Гарт” (з наук. літ.);

Якщо навіть не вважати за звичайні теревені такої писанини.., то все-таки можемо з них [віршів] вичитати, що віра автора в народ .. не була у нього вироблена життям, .. її дала йому доля (І. Франко).