пластилін

пластилі́н

-у, ч.

В'язка маса для ліплення, виготовлена з глини, воску, жирів та різних барвників.

Значення в інших словниках

1. пластилін — пластилі́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пластилін — ПЛАСТИЛІ́Н, у, ч. В'язка маса для ліплення, виготовлена з глини, воску, жирів та різних барвників. Перед вживанням пластилін треба добре розім'яти руками, а при ліпленні моделей застосовувані металеві стеки час від часу легко підігрівати (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. пластилін — У, ч., парк. Пилок конопель, який збирають на голе тіло, а потім скочують і курять. Роздягається і кидається в ту коноплю голий, а потім зішкрібає із себе пластилін і давай його довбати (С. Пиркало). Проте у їх середовищі існує «еліта».  Словник сучасного українського сленгу
4. пластилін — пластилі́н (італ. plastilina, від грец. πλάσσω – ліплю) пластична різноколірна маса з глини й деяких домішок для ліплення скульптурних ескізів, невеликих моделей.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. пластилін — ПЛАСТИЛІ́Н, у, ч. В’язка маса для ліплення, виготовлена з глини, воску, жирів та різних барвників. Перед вживанням пластилін треба добре розім’яти руками, а при ліпленні моделей застосовувані металеві стеки час від часу легко підігрівати (Гурток «Умілі руки..», 1955, 36).  Словник української мови в 11 томах