платня

платня́

-і, ж.

Плата за роботу, службу; заробітна плата.

|| Те, що зароблене; заробіток.

|| Взагалі будь-яка грошова винагорода.

Значення в інших словниках

1. платня — платня́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. платня — (заробітна) зарплатня, зарплата, (урядовця) сов. оклад, (за вислугу) пенсія, (митцям) гонорар, (студентам) стипендія; пор. ПЛАТА.  Словник синонімів Караванського
3. платня — див. винагорода  Словник синонімів Вусика
4. платня — [плат(')н’а] -т(‘)н'і, ор. -тнейу  Орфоепічний словник української мови
5. платня — Платня́, -ні́, -не́ю; -тні, -тень  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. платня — ПЛАТНЯ́, і́, ж. Плата за роботу, службу. У нас [у Миргороді] від 1 січня буде нова посада земського лікаря, платня 1200 р. на рік (В.  Словник української мови у 20 томах
7. платня — Винагорода за роботу; п. мінімальна — юридично встановлений найнижчий припустимий рівень грошової винагороди за працю упродовж певного часу;...  Універсальний словник-енциклопедія
8. платня — ПЛА́ТА (розрахунок за виконану працю, за щось придбане, використане і т. ін.), РОЗПЛА́ТА, ПЛАТІ́Ж, ВИНАГОРО́ДА, ЦІНА́, ЗАПЛА́ТА розм., УТРИ́МАННЯ заст., ЖА́ЛУВАННЯ заст., МЗДА заст.  Словник синонімів української мови
9. платня — ПЛАТНЯ́, і́, ж. Плата за роботу, службу; заробітна плата. У нас [у Миргороді] від 1 січня буде нова посада земського лікаря, платня 1200 р. на рік (Сам.  Словник української мови в 11 томах