платня

ПЛАТНЯ́, і́, ж.

Плата за роботу, службу.

У нас [у Миргороді] від 1 січня буде нова посада земського лікаря, платня 1200 р. на рік (В. Самійленко);

Російський уряд видавав запорозьким козакам платню в роки царювання Федора Івановича і Бориса Годунова (з наук. літ.);

// Те, що зароблене; заробіток.

Кожний знав, що з тою платнею, яку панотець давав, наймит не міг прожити (Л. Мартович);

Платня .. складалася не з самих тільки грошей, але й з поставів сукна .. та кожухів (З. Тулуб);

// Взагалі будь-яка грошова винагорода.

[Кума:] Я ж тебе гріла і вкривала, і гудзики .. скрізь, де треба, пришивала, і платні не брала (І. Микитенко).

Значення в інших словниках

1. платня — платня́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. платня — (заробітна) зарплатня, зарплата, (урядовця) сов. оклад, (за вислугу) пенсія, (митцям) гонорар, (студентам) стипендія; пор. ПЛАТА.  Словник синонімів Караванського
3. платня — див. винагорода  Словник синонімів Вусика
4. платня — [плат(')н’а] -т(‘)н'і, ор. -тнейу  Орфоепічний словник української мови
5. платня — -і, ж. Плата за роботу, службу; заробітна плата. || Те, що зароблене; заробіток. || Взагалі будь-яка грошова винагорода.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. платня — Платня́, -ні́, -не́ю; -тні, -тень  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. платня — Винагорода за роботу; п. мінімальна — юридично встановлений найнижчий припустимий рівень грошової винагороди за працю упродовж певного часу;...  Універсальний словник-енциклопедія
8. платня — ПЛА́ТА (розрахунок за виконану працю, за щось придбане, використане і т. ін.), РОЗПЛА́ТА, ПЛАТІ́Ж, ВИНАГОРО́ДА, ЦІНА́, ЗАПЛА́ТА розм., УТРИ́МАННЯ заст., ЖА́ЛУВАННЯ заст., МЗДА заст.  Словник синонімів української мови
9. платня — ПЛАТНЯ́, і́, ж. Плата за роботу, службу; заробітна плата. У нас [у Миргороді] від 1 січня буде нова посада земського лікаря, платня 1200 р. на рік (Сам.  Словник української мови в 11 томах