Великий тлумачний словник сучасної мови

плацкарта

плацка́рта

-и, ж.

Проїзний документ, що дає право зайняти певне місце у вагоні поїзда, каюті пароплава.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. плацкарта — плацка́рта іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. плацкарта — ПЛАЦКА́РТА, и, ж. Проїзний документ, що дає право зайняти певне місце у вагоні поїзда, каюті пароплава. Дівчина клацнула ножицями, одрізаючи квиток і плацкарту (В. Кучер).  Словник української мови у 20 томах
  3. плацкарта — плацка́рта (нім. Platzkarte, від Platz – місце і Karte – квиток) додаток до проїзного документа, що дає право пасажирові зайняти певне місце у вагоні, каюті, автобусі тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
  4. плацкарта — ПЛАЦКА́РТА, и, ж. Проїзний документ, що дає право зайняти певне місце у вагоні поїзда, каюті пароплава. Дівчина клацнула ножицями, одрізаючи квиток і плацкарту (Кучер, Чорноморці, 1956, 548).  Словник української мови в 11 томах
  5. плацкарта — рос. плацкарта додаток до проїзного документа (або проїзний квиток), який надає право пасажирові зайняти певне місце у вагоні, каюті, салоні автобуса тощо.  Eкономічна енциклопедія