плениця

плени́ця

-і, ж., зах.

Розпиляний надвоє стовбур будівельного дерева.

Значення в інших словниках

1. плениця — Розрізана вздовж колода.  Архітектура і монументальне мистецтво
2. плениця — Плени́ця, -ці ж. 1) Надвое распиленный стволъ строевого дерева. Вх. Зн. 50. Желех. 2) = планиця. 3) Заключеніе? Знайшов тя у темниці, сказав єси: « Устань, Петре, й ступай з плениці». Чуб. І. 166.  Словник української мови Грінченка