плениця

Плени́ця, -ці

ж.

1) Надвое распиленный стволъ строевого дерева. Вх. Зн. 50. Желех.

2) = планиця.

3) Заключеніе? Знайшов тя у темниці, сказав єси: « Устань, Петре, й ступай з плениці». Чуб. І. 166.

Значення в інших словниках

1. плениця — -і, ж., зах. Розпиляний надвоє стовбур будівельного дерева.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. плениця — Розрізана вздовж колода.  Архітектура і монументальне мистецтво