1. Словник української мови Грінченка

плениця

Плени́ця, -ці

ж.

1) Надвое распиленный стволъ строевого дерева. Вх. Зн. 50. Желех.

2) = планиця.

3) Заключеніе? Знайшов тя у темниці, сказав єси: « Устань, Петре, й ступай з плениці». Чуб. І. 166.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плениця — -і, ж., зах. Розпиляний надвоє стовбур будівельного дерева. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. плениця — Розрізана вздовж колода. Архітектура і монументальне мистецтво