поблякнути

побля́кнути

-ну, -неш, док.

1》 Втратити свіжість, прив'янути.

2》 тільки 3 ос. Втратити яскравість забарвлення, кольору; потьмяніти, побліднути.

|| Те саме, що вицвісти.

3》 тільки 3 ос., перен. Втратити яскравість, виразність.

|| Стати менш значним.

Значення в інших словниках

1. поблякнути — побля́кнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поблякнути — Побля́кнути, -кну, -кнеш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. поблякнути — ПОБЛЯ́КНУТИ і рідко ПОБЛЕ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. Втратити свіжість, прив'янути. Молода травичка поблякла, поскручувалась (П. Колесник); В балці квіти поблякли (С. Крижанівський). 2. тільки 3 ос.  Словник української мови у 20 томах
4. поблякнути — ЗМАРНІ́ТИ (схуднути, виснажитися від горя, туги, хвороби і т. ін.), ПОМАРНІ́ТИ, ОСУ́НУТИСЯ, ПОДА́ТИСЯ, ЗІВ'Я́НУТИ, ЗІВ'Я́ТИ, ПОВ'Я́НУТИ, ЗБЛЯ́КНУТИ, ПОБЛЯ́КНУТИ, ПРИВ'Я́НУТИ, ЗЛИНЯ́ТИ, ПОЛИНЯ́ТИ, ПОЧОРНІ́ТИ, СПОГАНІ́ТИ розм., ЗАСНИ́ДІТИ діал. — Недок.  Словник синонімів української мови
5. поблякнути — ПОБЛЯ́КНУТИ і рідко ПОБЛЕ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. Втратити свіжість, прив’янути. Молода травичка поблякла, поскручувалась (Кол., Терен.., 1959, 53); В балці квіти поблякли (Криж., Гори.., 1946, 124). 2. тільки 3 ос.  Словник української мови в 11 томах
6. поблякнути — Побля́кнути, -ну, -неш гл. Поблекнуть. Черниг. у.  Словник української мови Грінченка