поблякнути
ПОБЛЯ́КНУТИ і рідко ПОБЛЕ́КНУТИ, ну, неш, док.
1. Втратити свіжість, прив'янути.
Молода травичка поблякла, поскручувалась (П. Колесник);
В балці квіти поблякли (С. Крижанівський).
2. тільки 3 ос. Втратити яскравість забарвлення, кольору; потьмяніти, побліднути.
Небо на сході зовсім поблякло і тьмяний відблиск його поволі переповзав на захід (С. Голованівський);
Тепер Еней убрався в пекло .. Там все поблідло і поблекло, Нема ні місяця, ні звізд (І. Котляревський);
// Те саме, що ви́цвісти.
Ізносилась шинель і петлиці поблякли на ній (Я. Шпорта);
Фросина Данилівна посивіла, поблякли очі, ще більше взялися зморшками щоки, лоб (А. Хижняк);
Зав'яне, помарніє свіжий квіт її вроди під холодним, жовтим поглядом судовика... погаснуть ясні очі, поблекнуть рожеві уста... (Панас Мирний).
3. тільки 3 ос., перен. Втратити яскравість, виразність.
Згадав [Степан], що має іти до Юлі, але зараз чомусь поблякла її завидна принада (М. Стельмах);
// Стати менш значним.
Єдиним авторитетом, єдиним компетентним у цих вельми заплутаних, як здавалося Бронкові, питаннях друкарської техніки був лише “принципал”. З часом цей авторитет .. побляк (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)