Великий тлумачний словник сучасної мови

побрати

побра́ти

-беру, -береш, док., перех.

1》 Узяти, схопити руками або яким-небудь знаряддям усе чи багато чого-небудь.

2》 Вибрати, вирвати все чи багато чого-небудь (коноплі, льон і т. ін.).

3》 Здобути, дістати все чи багато чого-небудь.

4》 Одержати, стягти з кого-небудь (податки, платню за роботу, за спроданий товар і т. ін.).

5》 Позичити у кого-небудь щось (про всіх чи багатьох).

6》 Забрати собі, до себе, з собою все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох.

|| Набравши в щось, забрати з собою (все чи багато чого-небудь).

7》 Арештувати, затримати всіх чи багатьох.

8》 Відняти, забрати силою все чи багато чого-небудь.

Побрати рушники за кого, у кого і без додатка — посвататися.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. побрати — побра́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. побрати — Побра́ти, побира́ти. 1. Отримати, одержати, дістати. При поіменнім голосованю відкинено просьбу “Нар[одного] Дому” більшостию 2 голосів, себто запроданців, котрі ділять ся грішми краєвими з поту і крови народу, а для дітий того народу...  Українська літературна мова на Буковині
  3. побрати — ПОБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док., кого, що. 1. Узяти, схопити руками або яким-небудь знаряддям усе або багато чого-небудь. Пахне сіном серед луки, Розлягаються пісні: Грабельки побрали в руки Молодиці голосні (П.  Словник української мови у 20 томах
  4. побрати — бода́й (щоб) лихи́й узя́в (злиза́в, побра́в і т. ін.) кого, що, лайл. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось. — Щоб їх (запорожців) лихий злизав із їх юродством!— каже Шрам.— Їм усе смішки!...  Фразеологічний словник української мови
  5. побрати — ПОБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док., перех. 1. Узяти, схопити руками або яким-небудь знаряддям усе або багато чого-небудь. Пахне сіном серед луки, Розлягаються пісні: Грабельки побрали в руки Молодиці голосні (Граб.  Словник української мови в 11 томах
  6. побрати — Побрати, -беру́, -ре́ш гл. Взять (во множествѣ), забрать; разобрать. От поберуть коси да й пійдуть ніби то косить. ЗОЮР. I. 287. Чи ти ж казав, щоб свої ложки побрали? Рудч. Ск. І. 186. Наварили, посідали кругом казана, побрали ложки. Драг. 340.  Словник української мови Грінченка