Великий тлумачний словник сучасної мови

повчання

повча́ння

-я, с.

1》 Дія за знач. повчати.

2》 Порада, напучення.

3》 Проповідь, що містить поради, напучення.

|| Жанр давньоруської літератури, який містить таку проповідь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. повчання — повча́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. повчання — див. порада  Словник синонімів Вусика
  3. повчання — ПОВЧА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. повча́ти. Коли не було інтелігенції в церкві, о. Василь почував себе свобіднішим [вільнішим] у повчанні селян (О. Маковей); – Яке ж це малювання?...  Словник української мови у 20 томах
  4. повчання — ПРО́ПОВІДЬ (промова релігійноповчального змісту, яку виголошують у церкві під час відправи), ПОВЧА́ННЯ, КАЗА́ННЯ (КА́ЗАНЬ рідше) церк., ПРОМО́ВА церк. О. Василь докінчив проповідь і правив далі богослуження (О.  Словник синонімів української мови
  5. повчання — ПОВЧА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. повча́ти. Коли не було інтелігенції в церкві, о. Василь почував себе свобіднішим у повчанні селян (Мак., Вибр., 1956, 326); — Яке ж це малювання?...  Словник української мови в 11 томах