Великий тлумачний словник сучасної мови

повікувати

повікува́ти

-ую, -уєш, док., розм.

Довго прожити; дожити до старості, до кінця віку.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. повікувати — повікува́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. повікувати — ПОВІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Довго прожити; дожити до старості, до кінця віку. Котрі тянуть з Кобилицю, Би повікували; Котрі тянуть за панами, Би не дочекали! (з думи).  Словник української мови у 20 томах
  3. повікувати — ПОВІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Довго прожити; дожити до старості, до кінця віку. Котрі тянуть з Кобилицю, Би повікували; Котрі тянуть за панами, ’Би не дочекали! (Укр.. думи.., 1955, 255).  Словник української мови в 11 томах
  4. повікувати — Повікува́ти, -ку́ю, -єш гл. Долго жить. Вх. Зн. 50.  Словник української мови Грінченка