повіяти

пові́яти

-ію, -ієш, док.

1》 неперех. Почати віяти (у 1, 2 знач.).

2》 неперех. Війнути (у 1 знач.).

|| безос.

|| безос., перен. Викликати яке-небудь відчуття, якісь настрої, спогади і т. ін.

3》 неперех. Помахати чим-небудь.

4》 перех. Очистити зерно на вітрі або віялкою.

5》 неперех. Віяти якийсь час.

6》 неперех., розм. Те саме, що повіятися.

7》 перех., розм. Примусити піти куди-небудь.

|| безос.

Значення в інших словниках

1. повіяти — пові́яти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повіяти — ПОВІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Почати віяти (у 1, 2 знач.). Завірюха ще повіє, В хаті ще похолодіє (Я. Щоголів); Зранку захмарило і довго сіяло на землю холодну, дрібну мжу, потім повіяв з Акерманщини вітер, розчистив землю...  Словник української мови у 20 томах
3. повіяти — і́ншим (не тим) ві́тром пові́яло. Відчутно змінилися обставини, настрої, погляди і т. ін. Всі (в Кухтиній сім’ї) повірили, що іншим вітром повіяло і що жде їх щось нове, цікаве, нечуване досі (А.  Фразеологічний словник української мови
4. повіяти — ВІ́ЯТИ (про повітря — рухатися), ПОВІВА́ТИ, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ПОДИХА́ТИ, ПОДИ́ХУВАТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОВІВА́ТИ, ПРОВІ́ЮВАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ДМУ́ХАТИ, ЗАВІВА́ТИ, ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ), ВІ́ЯТИСЯ рідше...  Словник синонімів української мови
5. повіяти — ПОВІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док. 1. неперех. Почати віяти (у 1, 2 знач.). Завірюха ще повіє, В хаті ще похолодіє (Щог., Поезії, 1958, 84); Зранку захмарило і довго сіяло на землю холодну, дрібну мжу, потім повіяв з Акерманщини вітер, розчистив землю...  Словник української мови в 11 томах
6. повіяти — Повіяти, -вію, -єш гл. Повѣять. Ой повій, вітроньку, з гори в долиноньку. Чуб. V. 134. Повій, вітре холодненький, з глибокого яру. Мет. 84.  Словник української мови Грінченка