пов'янути

пов'я́нути

-ну, -неш, док.

1》 Утратити свіжість; усохнути (про рослини).

|| Утратити свіжість, пружність; стати кволим (про людське тіло).

|| перен. Утратити принадність, потьмаритися, стати невиразним.

2》 перен. Утратити рухливість, бадьорість; зробитися млявим, байдужим.

|| Поступово втратити фізичну силу; змарніти, ослабнути.

Значення в інших словниках

1. пов'янути — пов'я́нути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пов'янути — ПОВ'Я́НУТИ, ну, неш, док. 1. Утратити свіжість; усохнути (про рослини). – А без мене, – дощ доводить, – Враз пов'януть всі садочки! (П. Грабовський); Ще кілька хвилин, і знову стане поночі, завиють дикі вітри, і пов'януть останні чарівні квіти (О.  Словник української мови у 20 томах
3. пов'янути — В'Я́НУТИ (про рослину — втрачати свіжість), ЗАВ'ЯДА́ТИ, БЛЯ́КНУТИ, ПРИВ'ЯДА́ТИ, ПРИГОРЯ́ТИ (ПРИГОРА́ТИ) (частково); НИ́ДІТИ, ЧА́ХНУТИ, ЧЕ́ВРІТИ діал. (рости напівзів'ялою, миршавою). — Док.  Словник синонімів української мови
4. пов'янути — Пов'я́нути, -ну, -неш гл. Завянуть, увянуть. Ой у полю при дорозі пов'янули цвіти. Гол. І. 14. На городі бузина — пов'яло коріння. Чуб. V. 9.  Словник української мови Грінченка