погадати

погада́ти

-аю, -аєш, док.

1》 неперех. Гадати, думати якийсь час.

2》 неперех. Подумати, розміркувати.

3》 перех. і без додатка. Розміркувавши, зробити висновок.

|| Промовити в думці що-небудь.

4》 перех. і неперех., діал. Задумати що-небудь.

5》 неперех., діал. Подумати.

6》 перех. і зі спол. що, діал. Уявити що-небудь.

Значення в інших словниках

1. погадати — погада́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. погадати — Погада́ти. Потурбуватись, подумати (про щось), забезпечити щось. Иньші почитателі погадали о одіню князя (Б., 1895, 18, 4); Заким побуджені з першого сну подорожні встигли погадати о обороні, щезли розбишаки на скорих конях (Б., 1895, 26, 4) // укр. гадати — думати, порівн. подумати — погадати.  Українська літературна мова на Буковині
3. погадати — ПОГАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. без прям. дод. Гадати, думати якийсь час. Довгенько так посумовавши [посумувавши], Пішла [Дидона] в будинки на постіль; Подумавши там, погадавши, Проворно скочила на піл (І. Котляревський); Подумав я, погадав.  Словник української мови у 20 томах
4. погадати — ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. погадати — ПОГАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. неперех. Гадати, думати якийсь час. Довгенько так посумовавши [посумувавши], Пішла [Дидона] в будинки на постіль; Подумавши там, погадавши, Проворно скочила на піл (Котл., І, 1952, 85); Подумав я, погадав.  Словник української мови в 11 томах
6. погадати — Погадати, -даю, -єш 1) Подумать; поразмыслить. Я не полаяла, тільки погадала. н. п. 2) Вспомнить. А трудів їх ніхто не погадає. Ном. № 1581. Як погадаю батькову щирность, обливають мене сльози. Чуб. V. 338. Як собі погадаю, де були вечерниці, біда ж мені на світі, бідній молодиці. Чуб. V. 400.  Словник української мови Грінченка