погадати

ПОГАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. без прям. дод. Гадати, думати якийсь час.

Довгенько так посумовавши [посумувавши], Пішла [Дидона] в будинки на постіль; Подумавши там, погадавши, Проворно скочила на піл (І. Котляревський);

Подумав я, погадав. – Добре, – кажу, – за все вам спасибі! (І. Муратов).

2. без прям. дод. Подумати, розміркувати.

– Браття, – каже [бесідник], – ми .. того прийшли, аби враз із вами погадати над нашою нуждою (Л. Мартович);

– Б'єшся-б'єшся, а праця – за цілий день шістнадцять годин. На всю сім'ю півпуда жита заробиш, цілою сім'єю. – Отут і подумай, і погадай (А. Головко).

3. що і без прям. дод. Розміркувавши, зробити висновок.

Марусяк погадав, що, може, ліпше буде піти пріч (Г. Хоткевич);

// Промовити в думці що-небудь.

– Я їм нічого злого не зробив. – Але не зробив нічого й доброго, – погадала собі старенька (Г. Хоткевич).

4. що і без прям. дод., діал. Задумати що-небудь.

Як погадала [Якимиха], так і зробила (Н. Кобринська).

5. без прям. дод., діал. Подумати.

– Вашу матір відшукала панна Маня, бо про неї в першій хвилині нещастя ніхто не погадав (О. Кобилянська).

6. що і з спол. щ о, діал. Уявити що-небудь.

Погадайте собі лиш, що то за мука до нікого живого словечка не промовити (В. Стефаник).

Значення в інших словниках

1. погадати — погада́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. погадати — Погада́ти. Потурбуватись, подумати (про щось), забезпечити щось. Иньші почитателі погадали о одіню князя (Б., 1895, 18, 4); Заким побуджені з першого сну подорожні встигли погадати о обороні, щезли розбишаки на скорих конях (Б., 1895, 26, 4) // укр. гадати — думати, порівн. подумати — погадати.  Українська літературна мова на Буковині
3. погадати — -аю, -аєш, док. 1》 неперех. Гадати, думати якийсь час. 2》 неперех. Подумати, розміркувати. 3》 перех. і без додатка. Розміркувавши, зробити висновок. || Промовити в думці що-небудь. 4》 перех. і неперех., діал. Задумати що-небудь. 5》 неперех., діал.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. погадати — ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. погадати — ПОГАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. неперех. Гадати, думати якийсь час. Довгенько так посумовавши [посумувавши], Пішла [Дидона] в будинки на постіль; Подумавши там, погадавши, Проворно скочила на піл (Котл., І, 1952, 85); Подумав я, погадав.  Словник української мови в 11 томах
6. погадати — Погадати, -даю, -єш 1) Подумать; поразмыслить. Я не полаяла, тільки погадала. н. п. 2) Вспомнить. А трудів їх ніхто не погадає. Ном. № 1581. Як погадаю батькову щирность, обливають мене сльози. Чуб. V. 338. Як собі погадаю, де були вечерниці, біда ж мені на світі, бідній молодиці. Чуб. V. 400.  Словник української мови Грінченка