погар

по́гар

I -у, ч.

1》 Що-небудь горіле; залишки чогось горілого.

2》 Місце, де була пожежа; згарище.

II -а, ч., діал.

Кубок, келих.

Значення в інших словниках

1. погар — по́гар 1 іменник чоловічого роду залишки чогось горілого по́гар 2 іменник чоловічого роду згарище по́гар 3 іменник чоловічого роду кубок, келих діал.  Орфографічний словник української мови
2. погар — ПО́ГАР¹, у, ч. 1. Що-небудь горіле; залишки чогось горілого. Як позавчора, вдарили мушкети, І погаром взялася димна вись, І за Дніпром сузір'я і планети Кривавими сльозами полились... (А.  Словник української мови у 20 томах
3. погар — Кубок  Словник застарілих та маловживаних слів
4. погар — ЗГА́РИЩЕ (місце, де була пожежа; те, що лишилося після пожежі), ПОЖАРИ́ЩЕ, ПОПЕЛИ́ЩЕ, ПОЖАРИ́НА, ПО́ГАР, ЗГАР, СПАЛЕНИ́ЩЕ діал., СПАЛЬ діал., ПОЖЕ́ЖИЩЕ заст.; ПАЛЕНИ́ЩЕ діал., ПАЛЕНИ́НА діал. (перев. у степу, в лісі).  Словник синонімів української мови
5. погар — ПО́ГАР¹, у, ч. 1. Що-небудь горіле; залишки чогось горілого. Як позавчора, вдарили мушкети, І погаром взялася димна вись, І за Дніпром сузір’я і планети Кривавими сльозами полились… (Мал., Запов.  Словник української мови в 11 томах
6. погар — По́гар, -ра м. 1) = пугар. Єдин погар випила. Гол. III. 226. 2) = погарь. Желех.  Словник української мови Грінченка