погаслий

пога́слий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до погаснути.

2》 у знач. прикм., перен. Який втратив силу, блиск, жвавість, виразність; байдужий, невиразний.

|| Який втратив здатність бачити (про очі).

Значення в інших словниках

1. погаслий — пога́слий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. погаслий — ПОГА́СЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до пога́снути. На переднім плані три постаті .. сумно сидять над погаслим багаттям (Леся Українка); В руках тримають [жінки] малі, погаслі свічки (В. Стефаник); В житті своїм до всього маю діло ..  Словник української мови у 20 томах
3. погаслий — ПОГА́СЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до пога́снути. На переднім плані три постаті.. сумно сидять над погаслим багаттям (Л. Укр., II, 1951, 147); В руках тримають [жінки] малі, погаслі свічки (Стеф., І, 1949, 145); В житті своїм до всього маю діло..  Словник української мови в 11 томах
4. погаслий — Погаслий, -а, -е Угасшій. Скільки виточила сліз із старих погаслих очей, згадуючи про мене. Г. Барв. 406.  Словник української мови Грінченка