погоня

пого́ня

-і, ж.

1》 Переслідування втікача з метою його спіймання.

2》 Людина або група людей, які переслідують кого-небудь.

3》 перен. Велике прагнення досягти, добитися чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. погоня — (намагання спіймати когось) гонитва, переслідування, гонка.  Словник синонімів Полюги
2. погоня — пого́ня іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. погоня — Гонитва, переслідування, фр. здогін, догоня <н. на здогін>; (учасники погоні) гонителі, переслідувачі, д. погонці.  Словник синонімів Караванського
4. погоня — Гонитва  Словник чужослів Павло Штепа
5. погоня — ПОГО́НЯ, і, ж. 1. Переслідування втікача з метою його спіймання. [Гостомисл:] Швидко За ними рушимо в погоню (І. Франко); Ось вони [цигани] скотилися в улоговину і ніби пропали там, але згодом вискочили знову і .. продовжували погоню (Григорій Тютюнник).  Словник української мови у 20 томах
6. Погоня — Дeржавний гeрб Литви: у чeрвоному полі лицар мчить на коні; відомий з XIV ст., спершу, як вважають, гeрб Ольґeрда, потім гeрб Вeл. князівства Литовського; від часів Яґеллонів у складі гeрба пол.-литовської дeржави; 1919-40 і з 1991 гeрб Литовської Рeспубліки; 1992-95 також Рeспубліки Білорусь.  Універсальний словник-енциклопедія
7. погоня — ГОНИ́ТВА (біг, швидка їзда за втікачем і т. ін.), ПОГО́НЯ, ПЕРЕСЛІ́ДУВАННЯ, ГО́НКА. Довго тяглася гонитва, аж дикі нетрі та комиші сховали недобитків у своїй гущині (М. Коцюбинський); За ним стежили. Більше того: за ним була погоня (В.  Словник синонімів української мови
8. погоня — ПОГО́НЯ, і, ж. 1. Переслідування втікача з метою його спіймання. [Гостомисл:] Швидко За ними рушимо в погоню (Фр., IX, 1952, 269); Ось вони [цигани] скотилися в улоговину і ніби пропали там, але згодом вискочили знову і.. продовжували погоню (Тют.  Словник української мови в 11 томах
9. погоня — Погоня, -ні ж. Погоня. КС. 1882. XII. 502. Ой Марку ж, мій Марку, не дрімай зо мною, бо побіжить мати в погоню за мною. Чуб. V. 226. ум. погонечка, погононька.  Словник української мови Грінченка