погуркотіти

погуркоті́ти

-очу, -отиш, док., розм.

1》 Підсил. до погуркати.

2》 Піти, поїхати і т. ін. гуркаючи.

Значення в інших словниках

1. погуркотіти — погуркоті́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. погуркотіти — ПОГУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм. 1. Підсил. до погу́ркати. На вулиці дзвінким цокотом обізвався перший віз, покотився і десь стих. За ним мерзлим шляхом прогуркотіло ще кілька, погуркотіли і теж стихли (Г. Епік). 2. Піти, поїхати і т. ін. гуркаючи.  Словник української мови у 20 томах
3. погуркотіти — ПОГУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм. 1. Підсил. до погу́ркати. На вулиці дзвінким цокотом обізвався перший віз, покотився і десь стих. За ним мерзлим шляхом прогуркотіло ще кілька, погуркотіли і теж стихли (Епік, Тв., 1958, 60). 2. Піти, поїхати і...  Словник української мови в 11 томах
4. погуркотіти — Погуркотіти, -чу, -чеш гл. 1) = погуркати. Погуркотіло і стало стихати. Драг. 64. 2) Загремѣть, уѣзжая. Чую, — погуркотів віз.  Словник української мови Грінченка