подовж

подо́вж

діал. подовш.

1》 присл. У напрямку довжини чого-небудь; уздовж.

2》 у знач. прийм., з род. в. Уживається для позначення напрямку по довжині, вздовж чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. подовж — подо́вж прислівник незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. подовж — див. уздовж  Словник синонімів Вусика
3. подовж — Подо́вж, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. подовж — ПОДО́ВЖ, діал. ПОДО́ВШ. 1. присл. У напрямку довжини чого-небудь; уздовж. Тоді учи, як упоперек на лавці лежить, а як подовж ляже, то тоді вже його трудно вчити (Номис). 2. у знач. прийм., з род.  Словник української мови у 20 томах
5. подовж — ВЗДОВЖ (УЗДО́ВЖ) присл. (у довжину, у напрямку по довжині), ВДОВЖ (УДО́ВЖ), ВПОДО́ВЖ (УПОДО́ВЖ), ПОДО́ВЖ, ПОЗДО́ВЖ, ВПРОДО́ВЖ (УПРОДО́ВЖ), ЗДОВЖ розм. Карпо.. почав з Лавріном міряти город вздовж та впоперек (І.  Словник синонімів української мови
6. подовж — ПОДО́ВЖ, діал. ПОДО́ВШ. 1. присл. У напрямку довжини чого-небудь; уздовж. Тоді учи, як упоперек на лавці лежить, а як подовж ляже, то тоді вже його трудно вчити (Номис, 1864, № 6009). 2. у знач. прийм., з род.  Словник української мови в 11 томах
7. подовж — Подо́вж нар. = подовш. Пішла бідна вдова подовж улонькою. КС. 1884. І. 32.  Словник української мови Грінченка