подільник

поді́льник

-а, ч., спец.

Прилад, пристрій для поділу чого-небудь.

Подільник напруги — електротехнічний пристрій для поділу напруги постійного або змінного струму на частини.

Подільник частоти — електронний пристрій, який зменшує у цілу кількість разів частоту періодичних коливань, що подаються.

Значення в інших словниках

1. подільник — поді́льник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. подільник — ПОДІ́ЛЬНИК, а, ч., спец. Прилад, пристрій для поділу чого-небудь. Подільник [різального апарата комбайна] відокремлює зрізувані стебла від стебел, які залишаються незрізаними (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. подільник — ПОДІ́ЛЬНИК, а, ч., спец. Прилад, пристрій для поділу чого-небудь. Подільник [різального апарата комбайна] відокремлює зрізувані стебла від стебел, які залишаються незрізаними (Зерн. комбайни, 1957, 49).  Словник української мови в 11 томах