позаганяти

позаганя́ти

-яю, -яєш і позагонити, -ню, -ниш, док., перех.

1》 Примусити всіх чи багатьох увійти куди-небудь, у щось.

2》 Загнати кудись далеко всіх чи багатьох.

|| безос.

3》 Виснажити, замучити до повної знемоги швидкою і довгою їздою (коней), гонитвою (дичину).

4》 розм. Глибоко застромити, вбити в що-небудь з розгону, з силою все чи багато чогось.

5》 фам. Продати, збути все чи багато чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. позаганяти — позаганя́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позаганяти — ПОЗАГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПОЗАГО́НИТИ, ню, ниш, док., кого, що. 1. Примусити всіх або багатьох увійти куди-небудь, у щось. Позаганяв [Чіпка] у загороду худобу, набрав оберемок свіжої трави (Панас Мирний); [Х а я (гука в двері)...  Словник української мови у 20 томах
3. позаганяти — загна́ти / заганя́ти (заго́нити) у моги́лу (до моги́ли, на той світ і т.ін.) кого. Довести до передчасної загибелі, прискорити чию-небудь смерть.  Фразеологічний словник української мови
4. позаганяти — ПОЗАГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПОЗАГО́НИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Примусити всіх або багатьох увійти куди-небудь, у щось. Позаганяв [Чіпка] у загороду худобу, набрав оберемок свіжої трави (Мирний, І, 1949, 130); [X а я (гука в двері)...  Словник української мови в 11 томах
5. позаганяти — Позаганя́ти, -ка́ю, -єш гл. Загнать (многихъ). Вона б нашу худобоньку та позаганяла. Чуб. V. 726.  Словник української мови Грінченка