позбуватися

позбува́тися

I -аюся, -аєшся, недок., позбутися, -удуся, -удешся, док.

1》 Втрачати кого-, що-небудь.

|| Губити (листя, плоди і т. ін.) (про дерева, кущі).

|| Відмовлятися, відступатися від чого-небудь (думок, намірів і т. ін.). Позбутися життя.

2》 Збуватися кого-, чого-небудь небажаного.

II -ається, док.

Збутися, здійснитися (про мрії, бажання, передчуття і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. позбуватися — позбува́тися 1 дієслово недоконаного виду втрачати кого-, що-небудь позбува́тися 2 дієслово доконаного виду здійснитися — про багато чого  Орфографічний словник української мови
2. позбуватися — (чого) втрачати <�губити> що, залишатися без; (тягару) звільнятися від, скидати з пліч <�плечей> що; (ворога) збуватися, р. позбавлятися; док. ПОЗБУТИСЯ, спекатися, здихатися, п. обігнатися.  Словник синонімів Караванського
3. позбуватися — I позбутися, вивільнюватися, вивільнятися, визволятися (від чого), відбуватися, відкараскуватися, відмагатися, відхрещуватися, збуватися, звільнятися (від чого), здихуватися, позбавлятися, позбуватися, порятовуватися, скараскуватися, спекуватися...  Словник синонімів Вусика
4. позбуватися — ПОЗБУВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ПОЗБУ́ТИСЯ, у́дуся, у́дешся, док. 1. Звільнятися від кого-, чого-небудь небажаного. Велика зайченківська родина аж рада була, що позбувається Свиридона (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. позбуватися — ПОЗБУ́ТИСЯ кого, чого (звільнитися від когось, чогось небажаного, зайвого тощо), ПОЗБА́ВИТИСЯ, ПОЗБУ́ТИ кого, що, ЗБУ́ТИСЯ, ЗБУ́ТИ кого, що, ВІДБУ́ТИ кого, що, рідше, УСУ́НУТИ кого, що, ВИ́ЗВОЛИТИСЯ від кого-чого, ПОДОЛА́ТИ (ПОДОЛІ́ТИ рідко)...  Словник синонімів української мови
6. позбуватися — ПОЗБУВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшcя, недок., ПОЗБУ́ТИСЯ, у́дуся, у́дешся, док. 1. Втрачати кого-, що-небудь. З гіркою душею Варвара пересвідчилася — позбувається хатньої покори дочка (Горд., II, 1959, 211); [Суховій:] Я вам розкажу своє лихо.  Словник української мови в 11 томах