позивання

позива́ння

-я, с.

Дія за знач. позивати і позиватися.

Значення в інших словниках

1. позивання — позива́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. позивання — ПОЗИВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. позива́ти і позива́тися. Конотоп не мале село: без сварки і лайки і без позивання не обійдеться (Г. Квітка-Основ'яненко); Треба помститися за рану, за образу, за все .. Але на позивання треба грошей, багато грошей (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
3. позивання — Позива́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. позивання — ПОЗИВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. позива́ти і позива́тися. Конотоп не мале село: без сварки і лайки і без позивання не обійдеться (Кв.-Осн., II, 1956, 183); Треба помститися за рану, за образу, за все.. Але на позивання треба грошей, багато грошей (Тулуб, Людолови, І, 1957, 38).  Словник української мови в 11 томах
5. позивання — Позива́ння, -ня с. Привлечете къ суду, судебный процессъ.  Словник української мови Грінченка