позивати

позива́ти

-аю, -аєш, недок., перех. і без додатка.

1》 Притягати когось до судової відповідальності, подавати позов на когось, судитися з ким-небудь.

Позивати в суд (до суду) — подавати до суду позов на кого-небудь.

Позивати на суд — викликати до суду, подаючи позов на кого-небудь.

2》 рідко. Спонукати до задоволення якої-небудь фізіологічної потреби.

Значення в інших словниках

1. позивати — позива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позивати — (кого) подавати <�учиняти> позов на, подавати скаргу <�до суду> на, притягати до судової відповідальности, порушувати справу проти; позивати до суду  Словник синонімів Караванського
3. позивати — ПОЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого і без прям. дод. 1. Притягати когось до судової відповідальності, подавати позов на когось, судитися з ким-небудь. Усяк знав, що од його у селі усе лихо встає, та, еге! ..  Словник української мови у 20 томах
4. позивати — СУДИ́ТИСЯ (вести судову справу з кимсь), ТЯГА́ТИСЯ розм., ПОЗИВА́ТИ, ПОЗИВА́ТИСЯ заст., ПРОЦЕСУВА́ТИСЯ діал., ПРАВУВА́ТИСЯ діал. Давай (Онисько і Василь) судитися.  Словник синонімів української мови
5. позивати — Позива́ти, -ва́ю, -ва́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. позивати — ПОЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і без додатка. 1. Притягати когось до судової відповідальності, подавати позов на когось, судитися з ким-небудь. Усяк знав, що од його у селі усе лихо встає, та, еге!..  Словник української мови в 11 томах
7. позивати — Позива́ти, -ва́ю, -єш гл. Привлекать къ судебной отвѣтственности, предъявлять искъ къ кому, судиться съ кѣмъ. Позиваєте мене і в рокове свято на... суд. К. Кр. 37. Ой пішов міщанин міщаночку позивати, присудили старі люде добре попрохати. Чуб. V. 1075.  Словник української мови Грінченка