позивати

ПОЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого і без прям. дод.

1. Притягати когось до судової відповідальності, подавати позов на когось, судитися з ким-небудь.

Усяк знав, що од його у селі усе лихо встає, та, еге! .. ніхто не жалівся на його і не позивав його ніхто, бо багатого батька син був (Г. Квітка-Основ'яненко);

Схочу – дам їсти, не схочу – й так буде, а що сам візьмеш – позиватиму як злодія (Леся Українка);

Казав, що просила ніби Марія і його, Якова, щоб звести з чоловіком. Та він радив позивати, а не миритися (А. Головко).

2. рідко. Спонукати до задоволення якої-небудь фізіологічної потреби.

– Оця тарань так і позива на воду, – сказала вона й утерла рукавом рота (Д. Мордовець).

(1) Позива́ти в суд (до су́ду) – подавати до суду позов на кого-небудь.

Мислі до суду не позивають (Номис);

Повісив [Карпо] голову, мовчить.., той чоловік, що позичав гроші, теж напосів, у суд хоче позивати (М. Коцюбинський);

(2) Позива́ти на суд – виклика́ти до суду, подаючи позов на кого-небудь.

[Казидорога:] Хочу злодія на суд громадський позивати (І. Франко).

◇ Руб ру́ба позива́є (кли́че) див. руб¹.

Значення в інших словниках

1. позивати — позива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позивати — (кого) подавати <�учиняти> позов на, подавати скаргу <�до суду> на, притягати до судової відповідальности, порушувати справу проти; позивати до суду  Словник синонімів Караванського
3. позивати — -аю, -аєш, недок., перех. і без додатка. 1》 Притягати когось до судової відповідальності, подавати позов на когось, судитися з ким-небудь. Позивати в суд (до суду) — подавати до суду позов на кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. позивати — СУДИ́ТИСЯ (вести судову справу з кимсь), ТЯГА́ТИСЯ розм., ПОЗИВА́ТИ, ПОЗИВА́ТИСЯ заст., ПРОЦЕСУВА́ТИСЯ діал., ПРАВУВА́ТИСЯ діал. Давай (Онисько і Василь) судитися.  Словник синонімів української мови
5. позивати — Позива́ти, -ва́ю, -ва́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. позивати — ПОЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і без додатка. 1. Притягати когось до судової відповідальності, подавати позов на когось, судитися з ким-небудь. Усяк знав, що од його у селі усе лихо встає, та, еге!..  Словник української мови в 11 томах
7. позивати — Позива́ти, -ва́ю, -єш гл. Привлекать къ судебной отвѣтственности, предъявлять искъ къ кому, судиться съ кѣмъ. Позиваєте мене і в рокове свято на... суд. К. Кр. 37. Ой пішов міщанин міщаночку позивати, присудили старі люде добре попрохати. Чуб. V. 1075.  Словник української мови Грінченка