позивати
ПОЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого і без прям. дод.
1. Притягати когось до судової відповідальності, подавати позов на когось, судитися з ким-небудь.
Усяк знав, що од його у селі усе лихо встає, та, еге! .. ніхто не жалівся на його і не позивав його ніхто, бо багатого батька син був (Г. Квітка-Основ'яненко);
Схочу – дам їсти, не схочу – й так буде, а що сам візьмеш – позиватиму як злодія (Леся Українка);
Казав, що просила ніби Марія і його, Якова, щоб звести з чоловіком. Та він радив позивати, а не миритися (А. Головко).
2. рідко. Спонукати до задоволення якої-небудь фізіологічної потреби.
– Оця тарань так і позива на воду, – сказала вона й утерла рукавом рота (Д. Мордовець).
(1) Позива́ти в суд (до су́ду) – подавати до суду позов на кого-небудь.
Мислі до суду не позивають (Номис);
Повісив [Карпо] голову, мовчить.., той чоловік, що позичав гроші, теж напосів, у суд хоче позивати (М. Коцюбинський);
(2) Позива́ти на суд – виклика́ти до суду, подаючи позов на кого-небудь.
[Казидорога:] Хочу злодія на суд громадський позивати (І. Франко).
◇ Руб ру́ба позива́є (кли́че) див. руб¹.
Значення в інших словниках
- позивати — позива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- позивати — (кого) подавати <�учиняти> позов на, подавати скаргу <�до суду> на, притягати до судової відповідальности, порушувати справу проти; позивати до суду Словник синонімів Караванського
- позивати — -аю, -аєш, недок., перех. і без додатка. 1》 Притягати когось до судової відповідальності, подавати позов на когось, судитися з ким-небудь. Позивати в суд (до суду) — подавати до суду позов на кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- позивати — СУДИ́ТИСЯ (вести судову справу з кимсь), ТЯГА́ТИСЯ розм., ПОЗИВА́ТИ, ПОЗИВА́ТИСЯ заст., ПРОЦЕСУВА́ТИСЯ діал., ПРАВУВА́ТИСЯ діал. Давай (Онисько і Василь) судитися. Словник синонімів української мови
- позивати — Позива́ти, -ва́ю, -ва́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- позивати — ПОЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і без додатка. 1. Притягати когось до судової відповідальності, подавати позов на когось, судитися з ким-небудь. Усяк знав, що од його у селі усе лихо встає, та, еге!.. Словник української мови в 11 томах
- позивати — Позива́ти, -ва́ю, -єш гл. Привлекать къ судебной отвѣтственности, предъявлять искъ къ кому, судиться съ кѣмъ. Позиваєте мене і в рокове свято на... суд. К. Кр. 37. Ой пішов міщанин міщаночку позивати, присудили старі люде добре попрохати. Чуб. V. 1075. Словник української мови Грінченка