Великий тлумачний словник сучасної мови

позика

по́зика

-и, ж.

1》 Дія за знач. позичати, позичити.

|| Фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах.

Безоблігаційна позика — форма державної зовнішньої позики, що її здійснюють без реалізації облігацій, розміщуючи її через вписування до державного боргу.

Безпрограшна позика — різновид виграшних позик, за якими у встановлений термін виграють усі облігації.

Безпроцентна позика — позика, за якою власникам облігацій щорічні проценти не виплачуються.

Безстрокова (безтермінова) позика — внутрішня державна позика, яка випускається без зобов'язання повернення капітальної суми боргу в певний строк.

Взаємна позика — угода, за якою дві компанії з різних країн беруть одна в одної позику.

Виграшна позика — позика, за якою дохід виплачується у формі виграшу.

Відкрита позика — позика, підписка на яку ще не завершена.

Гарантована позика — вид державних позик, сплачування капітальної суми та відсотків за якими забезпечується або заставою майна, або певними доходами.

Державна позика — форма залучення коштів до державного бюджету на основі кредиту.

Дисконтна позика — позика, що передбачає позиковий процент (дисконт) під час надання кредиту.

Допоміжна позика — облігації, які випускаються кредитором і забезпечені борговими зобов'язаннями дебітора.

Дуальна позика — позика, що її повертають двома валютами: основний борг виплачують однією валютою, а проценти – іншою.

Зовнішня позика — основна форма міжнародного кредиту.

Золота позика — позика, забезпечена деяким золотим запасом (зазвичай державна).

Компенсаційна позика — надання позики іноземною валютою в обмін на позику національною валютою.

Міжурядова позика — міжнародний кредит у формі надання одній країні з боку іншої країни товарів або грошових засобів.

Міська позика — позика, що випускається органами міської влади для мобілізації фінансових ресурсів на міські потреби.

Натуральна позика — різновид державної позики, коли суму позики і вартість облігацій визначають у натуральній формі.

Персональна позика — персональний кредит, який надається фізичній особі для особистих потреб.

Підтоварна позика — позика у вигляді оплати частини товару, що купується, і надання кредиту під забезпечення майбутніх поставок.

Податкова позика — повне або часткове звільнення суб'єктів підприємницької діяльності на певний час від сплати податків.

Позика по страхуванню життя — кошти, що видаються страхувальнику у тимчасове користування.

Протермінована позика — вчасно не повернена позика.

Процентна позика — позика, за якою весь дохід за певний період часу виплачують як незмінний процент до суми позики.

Рентна позика — один із видів державної позики, коли держава гарантує власникам облігацій регулярний твердий дохід, що його називають рентою.

Цільова позика — державна позика, кошти якої призначені для фінансування певного господарського проекту або розв'язання певних соціально-економічних завдань, передбачених під час її випуску.

2》 Те, що взяте або дане в борг.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. позика — по́зика іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. позика — Кредит; ФР. борг; позичка.  Словник синонімів Караванського
  3. позика — [позиека] -кие, д. і м. -иец'і  Орфоепічний словник української мови
  4. позика — ПО́ЗИКА, и, ж. 1. Дія за знач. позича́ти, пози́чити. Приступаючи до печі, вона просто дуріла, бо не знала, що варити. Приварку не було, вічні позики докучили всім і навіть Маланці (М. Коцюбинський); – А на посів – ще де та весна.  Словник української мови у 20 томах
  5. позика — (англ. loan) договір, за яким одна сторона (позикодавець) передає іншій (позичальнику) у власність гроші або речі, наділені певними ознаками (кількість, вага та ін.), а позичальник зобов’язується повернути таку ж суму чи кількість речей аналогічного виду та якості.  Економічний словник
  6. позика — див. кредит  Універсальний словник-енциклопедія
  7. позика — БОРГ (те, що взяте або дане в позику), ДОВГ діал.; ПО́ЗИКА (ужив. також як фінансово-юридичний термін: фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах; гроші, надані або одержані в такий спосіб); ПО́ЗИЧКА (ужив.  Словник синонімів української мови
  8. позика — ПО́ЗИКА, и, ж, 1. Дія за знач. позича́ти, пози́чити. Приступаючи до печі, вона просто дуріла, бо не знала, що варити. Приварку не було, вічні позики докучили всім і навіть Маланці (Коцюб., II, 1955, 21); — А на посів — ще де та весна.  Словник української мови в 11 томах
  9. позика — рос. заем один із видів угоди про передавання грошей чи матеріальних цінностей їх власником іншій юридичній чи фізичній особі на умовах повернення. П. може бути безпроцентною (пільговою) або зі сплатою процентів. Порядок повернення...  Eкономічна енциклопедія
  10. позика — Позика, -ки ж. 1) Заемъ, кредитъ. Дайте, будьте ласкаві, в позику, чи то на одробіток хоч з в'язку. Грин. II. 208. Коня у позику не давай. 2) Долгъ. Батька й матір у такі позики втопив, що й ушей не видно. Г. Барв. 506.  Словник української мови Грінченка