позурочувати

позуро́чувати

-ую, -уєш, док., перех.

Зурочити всіх чи багатьох.

Значення в інших словниках

1. позурочувати — позуро́чувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позурочувати — ПОЗУРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., кого. Усім або багатьом – за народними уявленнями, заподіяти нещастя, викликати хворобу і т. ін. магічним поглядом, словами або діями. Дітей мені позурочувала (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
3. позурочувати — ПОЗУРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Зурочити всіх або багатьох. Дітей мені позурочувала (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
4. позурочувати — Позурочувати, -чую, -єш гл. Сглазить (многихъ). Дітей мені позурочувала. Богодух. у.  Словник української мови Грінченка