покласти

покла́сти

I -аду, -адеш, док., перех.

1》 що. Помістити куди-небудь, розмістити десь.

|| Скласти що-небудь в одне місце, в певному порядку.

|| Припинити якесь заняття, відклавши вбік знаряддя, об'єкт дії і т. ін.

|| Внести на збереження (до ощадної каси, банку і т. ін.).

|| Додати, всипати що-небудь у страву.

2》 Помістити когось куди-небудь у лежачому положенні; примусити кого-небудь лягти.

|| Влаштувати на нічліг.

|| Помістити в лікарню, госпіталь і т. ін. для лікування. Покласти спати.

3》 перен., розм. Вбити, знищити.

4》 Розмістити що-небудь на якійсь поверхні, покриваючи її (всю або частково).

|| Нанести, накласти на якусь поверхню шар чого-небудь; замалювати щось.

|| Поставити на чомусь якийсь знак, мітку, зробити відбиток чого-небудь. Покласти печатку на довідку.

|| у сполуч. зі сл. печатка, відбиток, тавро і т. ін., перен. Лишити слід, зробити певний вплив і т. ін. Покласти на музику.

5》 Накласти у певній кількості (про їжу).

6》 заст., спец. Те саме, що збудувати.

|| Настелити (про підлогу, стелю).

7》 у сполуч. зі сл. початок, кінець, край і т. ін. Виконати, зробити те, що виражено іменником.

Покласти в основу — прийнявши щось за вихідне, основне, визначальне, керуватися ним.

8》 перен., розм. Призначити, визначити (плату, ціну і т. ін.).

9》 спец. Надати певного напряму рухові (літака або судна). Покласти літак на зворотний курс.

II див. покладати.

Значення в інших словниках

1. покласти — покла́сти 1 дієслово доконаного виду помістити; примусити лягти; виконати, зробити щось; призначити, визначити щось; вбити, знищити — розм. покла́сти 2 дієслово доконаного виду доручити щось комусь; витратити на щось  Орфографічний словник української мови
2. покласти — ПОКЛА́СТИ¹, аду́, аде́ш, док., що. 1. Помістити куди-небудь, розмістити десь. Він сів коло дверей на кам'яних східцях і поклав шапку коло себе (І. Нечуй-Левицький); Білий, в глибокій дрімоті, схилився старець, поклав на долоні зажурене чоло (М.  Словник української мови у 20 томах
3. покласти — Де не поклав, там не візьмеш. Чого не зробив, з того не скористаєш.  Приповідки або українсько-народня філософія
4. покласти — Ду, -деш, док., вульг. Полишити щось, демонстративно виявити свою зневагу. Он — і досі сидить собі, і взагалі нічого не втикає, поклавши на вашу ментальність (С. Жадан). ◇ лайл. Покласти болт, хуй, член.  Словник сучасного українського сленгу
5. покласти — (-аду, -адеш) док. 1. кого; крим. Убити. БСРЖ, 456; СЖЗ, 82; ЯБМ, 202. 2. що; крим. Відкинути щось. БСРЖ, 456; СЖЗ, 82. 3. на що; мол.; зневажл. Перестати цікавитись чимсь, перестати робити щось. Покласти на навчання. БСРЖ, 456; ПСУМС, 34.  Словник жарґонної лексики української мови
6. покласти — відда́ти (покла́сти) / віддава́ти (поклада́ти) (свою́) ду́шу. 1. за кого—що, заради кого—чого. Пожертвувати собою чи бути готовим померти заради кого-, чого-небудь. — Стережись, Василино! Колись згадаєш мої слова.  Фразеологічний словник української мови
7. покласти — ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
8. покласти — Покла́сти, -кладу́, -кладе́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. покласти — ПОКЛА́СТИ¹, аду́, аде́ш, док., перех. 1. що. Помістити куди-небудь, розмістити десь. Він сів коло дверей на кам’яних східцях і поклав шапку коло себе (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
10. покласти — Покласти, -ся см. покладати, -ся.  Словник української мови Грінченка