покотити
покоти́ти
-очу, -отиш, док.
1》 перех. Штовхаючи якийсь округлий предмет, примусити його котитися у певному напрямі; почати котити.
|| Примусити рухатися що-небудь, що має колеса.
|| Штовхнувши, вдаривши, звалити з ніг.
|| перен., розм. Примусити відступити, швидко погнати (вороже військо і т. ін.).
2》 неперех., розм. Почати рухатися (про засоби пересування).
|| Поїхати, відправитися куди-небудь на чомусь.
|| Піти, побігти куди-небудь; помчати.
3》 перех., розм. Повезти кого-небудь на чомусь.
4》 перех. Почати пересувати, переміщати що-небудь (про течію, вітер і т. ін.).
|| Почати поширювати у просторі (звуки, запахи і т. ін.).
|| перен., розм. Почати поширювати, розголошувати (чутки, вісті і т. ін.).
5》 неперех., розм. Те саме, що покотитися 5).
Великий тлумачний словник сучасної української мови