покінчити
покінчи́ти
-чу, -чиш, док.
1》 перех. (заст.) і неперех. Завершити, закінчити що-небудь; довести до кінця.
|| Витратити до кінця.
2》 перех. (заст.) і неперех. Ліквідувати що-небудь, позбутися чого-небудь.
|| Покласти край чомусь, припинити тривання чого-небудь.
3》 неперех., з ким, розм. Позбавити життя, убити когось; знищити.
4》 неперех., на чому. Прийняти якесь рішення. Покінчити життя самогубством.
Великий тлумачний словник сучасної української мови