политий

поли́тий

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до полити 1), 4).

|| полито, безос. присудк. сл.

Политий кров'ю і потом — а) який зазнав багато горя, страждань; згорьований (у 1 знач.); б) важко оброблений, здобутий і т. ін. ким-небудь.

Значення в інших словниках

1. политий — поли́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. политий — ПОЛИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до поли́ти 1, 4. Каменем вислані улиці, зранку политі, щоб не куріли, вилискувались на сонці широкими сірими кругляками (Панас Мирний); При болях у вусі...  Словник української мови у 20 томах
3. политий — полива́ти / поли́ти по́том, зі сл. зе́млю, по́ле і т. ін. Важко працювати, трудитися, обробляючи землю. Сидить смерд на землі, та не він господар; оре землю, поливає її своїм потом, та бояринові і князеві кращу частку врожаю мусить давати (А.  Фразеологічний словник української мови
4. политий — Поли́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. политий — ПОЛИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поли́ти 1, 4. Каменем вислані улиці, зранку политі, щоб не куріли, вилискувались на сонці широкими сірими кругляками (Мирний, III, 1954, 257); При болях у вусі...  Словник української мови в 11 томах