Значення в інших словниках
-
полишити —
поли́ши́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
полишити —
ПОЛИШИ́ТИ див. полиша́ти¹.
Словник української мови у 20 томах
-
полишити —
лиша́ти (залиша́ти, полиша́ти і т. ін.) / лиши́ти (залиши́ти, полиши́ти і т. ін.) (за собо́ю) слід. Робити значний внесок у якусь справу. — Як по-вашому? Що залишає слід?.. — Найперше робота отака, як ваша, лишає слід,— мовив розважно професор (О.
Фразеологічний словник української мови
-
полишити —
ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
полишити —
ПОЛИШИ́ТИ див. полиша́ти.
Словник української мови в 11 томах
-
полишити —
Полиши́ти, -шу́, -шиш гл. Оставить, перестать. Полишили свої маєтки, та й за ним у слід пішли. Гн. І. 124. Ой полишив білий хлопець Маріку любити. Гол. IV. 506.
Словник української мови Грінченка