полонення

полоне́ння

-я, с.

Дія і стан за знач. полонити.

Значення в інших словниках

1. полонення — полоне́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. полонення — ПОЛОНЕ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. полони́ти. Найтяжчим наслідком турецьких і татарських навал було знищення і масове полонення українського населення (з наук.-попул. літ.); Полонення театру стало відомо негайно по всій дивізії (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах
3. полонення — ПОЛО́Н (стан захоплених противником під час воєнних дій), ПОЛОНЕ́ННЯ рідше, БРАН заст., поет., ЯСИ́Р іст. — Наш гість, ..здається, довго перебував у полоні. В якому полоні ви були, пане? — В турецькому (Вал.  Словник синонімів української мови
4. полонення — ПОЛОНЕ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. полони́ти. Найтяжчим наслідком турецьких і татарських навал було знищення і масове полонення українського населення (Наука.., 3, 1965, 10); Полонення театру стало відомо негайно по всій дивізії (Смолич, Театр.., 1940, 152).  Словник української мови в 11 томах