Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
полоненик —
див. невільник
Словник синонімів Вусика
полоненик —
полоне́ник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
полоненик —
ПОЛОНЕ́НИК, а, ч. Людина, яку взято в полон; бранець. Черкеси зв'язали обох полонеників, прив'язали їх до коней і погнали (М. Коцюбинський); Великі монголо-татарські кочові феодали ..
Словник української мови у 20 томах
полоненик —
ПОЛОНЕ́НИЙ ім. (той, кого взято в полон), ПОЛОНЕ́НИК рідше, БРА́НЕЦЬ заст., поет., ПОЛОНЯ́НИК заст., ПОЛОНЯ́НИН перев. фольк.; ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕ́НИЙ (під час війни); ЯЗИ́К розм. (від якого можна дістати потрібні відомості). — Тут колись велика битва була.
Словник синонімів української мови
полоненик —
ПОЛОНЕ́НИК, а, ч. Людина, яку взято в полон; бранець. Черкеси зв’язали обох полонеників, прив’язали їх до коней і погнали (Коцюб., III, 1956, 50); Великі монголо-татарські кочові феодали..
Словник української мови в 11 томах
полоненик —
Полоненик, -ка м. Плѣнникъ.
Словник української мови Грінченка