полонений

I полон`ений-а, -е, прикм.

Взятий у полон; який перебуває у полоні.

|| у знач. ім. полонений, -ного, ч. Той, кого взято в полон (у 1 знач.).

II пол`онений-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до полонити.

Значення в інших словниках

1. полонений — як ім., бранець, військово-полонений, р. полоненик, полонянин.  Словник синонімів Караванського
2. полонений — див. невільник  Словник синонімів Вусика
3. полонений — поло́нений дієприкметник від: полони́ти полоне́ний 1 прикметник полоне́ний 2 іменник чоловічого роду, істота про людину  Орфографічний словник української мови
4. полонений — ПОЛОНЕ́НИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до полони́ти. З'являються переможці елліни, що женуть списами поперед себе, мов отару, гурти вже полонених і пов'язаних у стяж троянців і троянок (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
5. полонений — ПОЛОНЕ́НИЙ ім. (той, кого взято в полон), ПОЛОНЕ́НИК рідше, БРА́НЕЦЬ заст., поет., ПОЛОНЯ́НИК заст., ПОЛОНЯ́НИН перев. фольк.; ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕ́НИЙ (під час війни); ЯЗИ́К розм. (від якого можна дістати потрібні відомості). — Тут колись велика битва була.  Словник синонімів української мови
6. полонений — Полоне́ний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. полонений — ПОЛОНЕ́НИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до полони́ти. З’являються переможці елліни, що женуть списами поперед себе, мов отару, гурти вже полонених і пов’язаних у стяж троянців і троянок (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах