полоненик
ПОЛОНЕ́НИК, а, ч.
Людина, яку взято в полон; бранець.
Черкеси зв'язали обох полонеників, прив'язали їх до коней і погнали (М. Коцюбинський);
Великі монголо-татарські кочові феодали .. експлуатували феодально залежних дрібних скотарів, а також полонеників-рабів, захоплених під час воєн (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)