Великий тлумачний словник сучасної мови

полускувати

полу́скувати

-ую, -уєш, недок.

1》 перех., розм.Лускати (у 3 знач.) час від часу.

2》 неперех. Злегка або час від часу видавати звуки, схожі на глухий, слабкий тріск; потріскувати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. полускувати — див. звучати  Словник синонімів Вусика
  2. полускувати — полу́скувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  3. полускувати — ПОЛУ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. що, розм. Лускати (у 3 знач.) час від часу. Лузає [хлопчина] насіння. І один-два ближчих біля нього теж з його ласки полускують (А. Головко). 2. без прям. дод.  Словник української мови у 20 томах
  4. полускувати — ТРІЩА́ТИ (утворювати тріск, лопаючись, розламуючись тощо), ТРІ́СКАТИ, ТРІСКОТА́ТИ (ТРІСКОТІ́ТИ) підсил.; ХРУСТІ́ТИ, ХРУ́СКАТИ, ХРУЩА́ТИ, ХРУСКОТІ́ТИ підсил. (про кістки, суглоби тощо); ПОЛУ́СКУВАТИ (злегка); ШКВАРЧА́ТИ (про страву — підсмажуючись) .  Словник синонімів української мови
  5. полускувати — ПОЛУ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. перех., розм. Лускати (у 3 знач.) час від часу. Лузає [хлопчина] насіння. І один-два ближчих біля нього теж з його ласки полускують (Головко, І, 1957, 363). 2. неперех.  Словник української мови в 11 томах