полускувати

ПОЛУ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. перех., розм. Лускати (у 3 знач.) час від часу.

Лузає [хлопчина] насіння. І один-два ближчих біля нього теж з його ласки полускують (Головко, І, 1957, 363).

2. неперех. Злегка або час від часу видавати звуки, схожі на глухий, слабкий тріск; потріскувати.

Коли бігли, то було нам жарко,.. а залігши тут, ми відразу відчули, що еге! — фуфайки наші починають полускувати — замерзають (Гончар, Південь, 1951, 7).

Значення в інших словниках

1. полускувати — див. звучати  Словник синонімів Вусика
2. полускувати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех., розм.Лускати (у 3 знач.) час від часу. 2》 неперех. Злегка або час від часу видавати звуки, схожі на глухий, слабкий тріск; потріскувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. полускувати — полу́скувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
4. полускувати — ПОЛУ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. що, розм. Лускати (у 3 знач.) час від часу. Лузає [хлопчина] насіння. І один-два ближчих біля нього теж з його ласки полускують (А. Головко). 2. без прям. дод.  Словник української мови у 20 томах
5. полускувати — ТРІЩА́ТИ (утворювати тріск, лопаючись, розламуючись тощо), ТРІ́СКАТИ, ТРІСКОТА́ТИ (ТРІСКОТІ́ТИ) підсил.; ХРУСТІ́ТИ, ХРУ́СКАТИ, ХРУЩА́ТИ, ХРУСКОТІ́ТИ підсил. (про кістки, суглоби тощо); ПОЛУ́СКУВАТИ (злегка); ШКВАРЧА́ТИ (про страву — підсмажуючись) .  Словник синонімів української мови