помешкання

поме́шкання

-я, с.

1》 Приміщення для кого-, чого-небудь.

|| Житлове приміщення; житло.

|| Будинок або частина якогось приміщення, призначені для проживання кого-небудь.

|| Певна, конкретна квартира чи кімната.

|| Приміщення, яке наймають на певних умовах для тимчасового проживання; квартира.

2》 Проживання в якому-небудь місці.

Значення в інших словниках

1. помешкання — поме́шкання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. помешкання — Приміщення; З. П. житло, квартира, кімната.  Словник синонімів Караванського
3. помешкання — ПОМЕ́ШКАННЯ, я, с. 1. Приміщення, призначене для кого-, чого-небудь. Наші подруги спустилися в осередковий льох, що містився під самою церквою; він уявляв з себе помешкання середньої величини (М.  Словник української мови у 20 томах
4. помешкання — ЖИТЛО́ (приміщення, призначене для життя людей), ОСЕ́ЛЯ, ПОМЕ́ШКАННЯ, ДІМ, ДОМІ́ВКА, ХА́ТА, ПОРІ́Г (перев. з означ.), ГОСПО́ДА, ЛІ́ГВИЩЕ розм., ДО́МА розм., МЕ́ШКАННЯ діал., ЖИТВО́ діал., СЕЛИ́ТЬБА заст.; ХАТИ́НА (перев. невелике, убоге); НОРА́ зневажл.  Словник синонімів української мови
5. помешкання — Поме́шка́ння, -ння, -нню, в -нні; -ка́ння, -ка́нь і -ка́ннів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. помешкання — ПОМЕ́ШКАННЯ, я, с. 1. Приміщення для кого-, чого-небудь. Наші подруги спустилися в осередковий льох, що містився під самою церквою; він уявляв з себе помешкання середньої величини (Стар., Облога..  Словник української мови в 11 томах