помітка

помі́тка

-и, ж.

1》 Письмовий знак, напис, позначка.

2》 перен., розм., рідко. Ознака чого-небудь; прикмета.

Значення в інших словниках

1. помітка — правильніше: позначка  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. помітка — помі́тка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. помітка — див. примітка, нотатка, ремарка, марка, аднотація  Словник чужослів Павло Штепа
4. помітка — ПОМІ́ТКА, и, ж. 1. Письмовий знак, напис, позначка. Зробив [Корнієнко] олівцем якісь помітки на паперах, що лежали перед ним (Григорій Тютюнник); Черниш стояв з офіцерами-мінометниками на горбі перед вогневою і, щоразу поглядаючи вперед...  Словник української мови у 20 томах
5. помітка — ЗА́ПИСИ мн. (ЗА́ПИС одн.) (щось зафіксоване, занотоване на папері для пам'яті), НОТА́ТКИ мн. (НОТА́ТКА одн.), ЗАМІ́ТКИ мн. (ЗАМІ́ТКА одн.), ПОМІ́ТКИ мн. (ПОМІ́ТКА одн.). Професор перегортав її, читав якісь записи, зроблені олівцем на полях (В.  Словник синонімів української мови
6. помітка — ПОМІ́ТКА, и, ж. 1. Письмовий знак, напис, позначка. Зробив [Корнієнко] олівцем якісь помітки на паперах, що лежали перед ним (Тют.  Словник української мови в 11 томах