помітка
ПОМІ́ТКА, и, ж.
1. Письмовий знак, напис, позначка.
Зробив [Корнієнко] олівцем якісь помітки на паперах, що лежали перед ним (Григорій Тютюнник);
Черниш стояв з офіцерами-мінометниками на горбі перед вогневою і, щоразу поглядаючи вперед, робив у блокноті якісь помітки (О. Гончар);
На полях власних примірників фольклорних збірників Коцюбинського часто зустрічаються помітки, які свідчать про уважне студіювання письменником народної творчості (з наук. літ.);
* Образно. Губи й пальці [Кузьки й Павлика] .. пофарбовані в темно-синє. Родюча шовковиця ставила помітку на своїх дорогих гостях (О. Донченко).
2. перен., розм., рідко. Ознака чого-небудь; прикмета.
– Осе таке! – розмовляла [баба Горпиниха] сама з собою. – І не думалося такої напасті зажити!.. Хоч би приснилося що таке, що помітку дало б про напасть... (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)