Великий тлумачний словник сучасної мови

поналатуваний

понала́туваний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до поналатувати.

|| поналатувано, безос. присудк. сл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. поналатуваний — понала́туваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. поналатуваний — ПОНАЛА́ТУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до понала́тувати. Та поночі в хаті як... Чиста кузня, не хата. Вікна невеличкі, поналатувані; стеля нависла; стіни понасуплювались (А. Тесленко); // понала́тувано, безос. пред. На одязі у хлопця поналатувано великі латки.  Словник української мови у 20 томах
  3. поналатуваний — ПОНАЛА́ТУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до понала́тувати. Та поночі в хаті як… Чиста кузня, не хата. Вікна невеличкі, поналатувані; стеля нависла; стіни понасуплювались (Тесл., З книги життя, 1949, 85).  Словник української мови в 11 томах