понаносити

понано́сити

-ошу, -осиш, док., перех.

1》 Принести одне за одним, частинами багато чого-небудь.

|| Занести багато снігу, бруду і т. ін. за ногами до оселі (про багатьох).

2》 Нанести в яке-небудь місце багато снігу, піску, пилу, мулу і т. ін. (про вітер, течію).

3》 Поставити багато позначок на карту, схему і т. ін.

Значення в інших словниках

1. понаносити — понано́сити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понаносити — ПОНАНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., що. 1. Принести одне за одним, частинами; наноси́ти багато чого-небудь. І чого то туди не понаносили [люди] або не понавозили? (Г. Квітка-Основ'яненко); Невідомо й хто понаносив гостинців сиротам (Ю.  Словник української мови у 20 томах
3. понаносити — чорт (ді́дько, нечи́стий і т. ін.) несе́ / прині́с (поні́с); нечи́ста (си́ла) / несе́ принесла́ (понесла́) кого, грубо. Уживається для вираження незадоволення з приводу небажаної появи кого-небудь десь або неприємних наслідків чийогось приходу кудись.  Фразеологічний словник української мови
4. понаносити — ПОНАНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., перех. 1. Принести одне за одним, частинами багато чого-небудь. І чого то туди не понаносили [люди] або не понавозили? (Кв.-Осн., II, 1956, 12); Невідомо й хто понаносив гостинців сиротам (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах
5. понаносити — Понаносити, -шу, -сиш гл. Нанести (во множествѣ). Понаносив стьожок, серьог, намиста доброго. Рудч. Ск. II. 16. Повечеряймо того, що попи покійні тобі понаносили. Драг. 157.  Словник української мови Грінченка